Линька у кішок і собак: норма, особливості та ознаки патології

25 Вересня 2025

Линька — природний біологічний процес, під час якого відбувається оновлення шерсті у домашніх тварин, таких як кішки та собаки. Однак у одних вихованців шерсть випадає помірно, а в інших — настільки рясно, що це починає турбувати власників. У деяких тварин процес виражений особливо яскраво в міжсезоння — навесні та восени, у інших спостерігається цілорічне випадання шерсті. При цьому навіть сильне линяння не завжди свідчить про захворювання або шкірну проблему.

Умовно линьку можна розділити на фізіологічну (нормальну) і патологічну (пов’язану з хворобами).

Сезонна і постійна линька

У тварин, що знаходяться під впливом природного світлового дня, шерсть оновлюється за сезоном: найбільша кількість волосся випадає ближче до літа, а до зими процес практично зупиняється. Це допомагає формувати щільний, теплий підшерсток до холодного періоду і скидати зайву шерсть в теплу пору року.

А ось у кішок і собак, які більшу частину часу проводять у приміщенні зі штучним освітленням і стабільною температурою, линька найчастіше відбувається рівномірно протягом усього року. У кішок цей процес додатково посилюється за рахунок активного вилизування — на це йде до 30% часу неспання. Проковтнуті волоски зазвичай виводяться через шлунково-кишковий тракт, рідше — зригуються.

Цікаво: короткошерста кішка вагою 4 кг втрачає за рік близько 100 грамів шерсті!

Породні особливості линьки

Різні породи по-різному схильні до линьки, і це варто враховувати при виборі вихованця.

Сильна линька характерна для:

собак: лабрадор, хаскі, самоед, сенбернар, акіта, коллі, бігль, мопс;
кішок: британська, шотландська, мейн-кун, перська.

Помірне линяння спостерігається у:

собак: такса, чихуахуа, бульдог;
кішок: ангорська, бірманська, курильський бобтейл, американський керл.
Мінімальне линяння або його відсутність — у порід з особливою шерстю або без неї:

собак: пудель, йорк, бедлінгтон-тер’єр, китайська чубата, ксолоітцкуінтлі, американський голий тер’єр;
кішок: сфінкс, сингапура, корніш-рекс, орієнтальна.

Ці категорії умовні, адже на інтенсивність линьки впливає безліч факторів — від харчування до здоров’я.
Безшерсті породи також вимагають догляду — шкіра виділяє жир і потребує регулярної гігієни. Як відрізнити норму від патології?

При нормальному линянні:

шерсть залишається блискучою і здоровою;
немає свербіння, залисин, подразнень або лущення;
шкіра чиста, без пошкоджень.
Якщо ж линяння супроводжується погіршенням стану шкіри або шерсті, це може бути ознакою патології. Можливі причини:

інфекції (наприклад, піодермія);
грибкові захворювання (дерматофітози);
паразити (наприклад, демодекоз);
гормональні порушення (ендокринні алопеції);
реакції на алергени або укуси бліх.
Також можливі випадки самоіндукованого облисіння, коли тварина викушує або вилизує шерсть через сильний свербіж.

Діагностика патологічного линяння

Зрозуміти, чи є випадання шерсті нормою або ознакою хвороби, самостійно складно. Краще звернутися до ветеринара-дерматолога, який проведе огляд і, при необхідності, призначить обстеження:

люмінесцентна діагностика (для виключення лишаю);
вологий тест (пошук слідів бліх);
зішкріби зі шкіри (на наявність паразитів);
цитологія (аналіз клітинного складу шкіри);
трихоскопія (вивчення структури шерсті під мікроскопом);
гістологія — при підозрі на серйозну патологію.

Підсумки

Навіть якщо линька не доставляє проблем, не забувайте регулярно оглядати вихованця. Стан шерсті — важливий показник здоров’я.

При будь-яких змінах, будь то свербіж, залисини, тьмяна або жирна шерсть — обов’язково проконсультуйтеся з ветеринаром.