Такса: маленький мисливець із великим серцем
25 Квітня 2025
Такса недарма зберігає популярність уже кілька століть — мода на породи змінюється, а любов до цих коротконогих песиків залишається. Приваблює не лише кумедна зовнішність: за милим виглядом ховається впевнений характер, розум і відданість людині.
Коротко про породу
Такса — одна з найвідоміших мисливських порід. Її легко впізнати за видовженим тілом і короткими лапами — така зовнішність сформувалась завдяки початковому призначенню: полюванню в норах. Від своїх предків такса успадкувала чудовий нюх, самостійність і хоробрість. Незважаючи на невеликий розмір, це енергійна та спритна собака. Добре підходить для утримання в квартирі: охайна, майже не линяє і цінує комфорт.
Характер і особливості
Такси обожнюють активність, прогулянки та увагу від господаря. Хоч можуть спокійно дочекатися вас із роботи, нудьгувати не будуть. Це собака, якій потрібне спілкування та рух — на вулиці з інтересом досліджує все навколо й може кинутися наздоганяти пташку чи кота.
Важливо пам’ятати: через особливу будову тіла такси схильні до травм хребта і лап. Не дозволяйте їм стрибати з висоти, бігати сходами або вставати на задні лапи.
Такси — справжні ласуни. Вони ніколи не відмовляться від смачного шматочка й легко набирають зайву вагу, що небезпечно для опорно-рухового апарату. Контролюйте порції та не перегодовуйте улюбленця.
Зовнішність і різновиди
Таксу неможливо сплутати: приземкувате видовжене тіло, короткі лапи та розумний погляд. Але в межах породи є помітні відмінності за розміром, типом шерсті та окрасом.
Розміри:
Стандартна такса — 20–27 см у холці, вага до 9 кг
Карликова — 14–21 см, вага до 5 кг
Кроляча — 10–15 см, вага до 2,5 кг
Голова: витончена, клиноподібна, трохи сплюснута зверху.
Морда: довга, з горбинкою, мочка носа чорна або коричнева.
Зуби: 42 міцних зуба, прикус ножицеподібний. Іноді зустрічаються здвоєні різці — це виправляється іграшками або правильним харчуванням.
Вуха: висячі, середньої довжини, торкаються щік.
Очі: овальні, від рудуватого до темно-карого кольору. У мармурових такс бувають блакитні — це допустимо, хоча й не бажано за стандартом.
Тіло: м’язисте, грудна клітка широка, живіт підтягнутий.
Лапи: короткі, сильні, з добре розвиненими подушечками.
Хвіст: прямий або трохи загнутий, кільце вважається відхиленням від стандарту.
Шерсть:
Гладкошерста — щільна, коротка (до 2 см)
Жорсткошерста — з підшерстям, є «брови» й «борідка», довжина до 3 см
Довгошерста — гладенька, блискуча, з «бахромою» на вухах, лапах і хвості
Окрас: рудий, палевий, чорний, сірий або коричневий із підпалом, мармуровий. Білі плями — дискваліфікуючий ознака для виставок.
Історія породи
Порода виникла у XVI столітті в Південній Саксонії. Місцеві селяни страждали від борсуків, які руйнували посіви й мали глибокі нори (до 5 м). Для боротьби з ними потрібна була коротконога собака, здатна проникати під землю. Так з’явились перші такси — нащадки коротконогих браків.
Назва породи з німецької перекладається як «борсукова собака». Хоча схожих псів зображували ще в Стародавньому Єгипті, офіційним початком історії вважають XVI століття.
З кінця XVII століття такси стали популярними по всій Європі. З’явилися декоративні лінії, а в 1870 році визначили перші стандарти. У Росії порода здобула популярність у XVIII столітті, і до початку XX століття існували навіть клуби любителів такс. Війни XX століття сильно скоротили чисельність породи — у 1958 році на виставці було представлено лише 11 собак.
Сьогодні такси знову численні та улюблені. Міжнародна класифікація FCI включає 9 різновидів породи. Ці веселі компактні песики підкорили серця багатьох відомих людей. Такс мали Антон Павлович Чехов, Джон Ф. Кеннеді, Мерилін Монро, Жак-Ів Кусто, Девід Бові, Шерон Стоун та багато інших.